Мінімальні норми житлово-комунальних послуг

Мінімальні норми житлово-комунальних послуг – це мінімальний перелік, мінімальні вимоги до кількості та якості житлово-комунальних послуг, які забезпечують мінімальні санітарно-гігієнічні вимоги проживання і умови існування людей.

Мінімальні норми житлово-комунальних послуг встановлюються з метою забезпечення санітарно-гігієнічних вимог проживання людей та їх перебування в приміщеннях, забезпечення технічних вимог до експлуатації будинку (споруди), підтримання несучої спроможності конструкцій та експлуатаційних характеристик внутрішньобудинкових мереж і систем.

До переліку мінімально необхідних житлово-комунальних послуг не можуть включатися послуги, ціни/тарифи на які визначаються виключно за договором (домовленістю сторін).

Державна політика у сфері житлово-комунальних послуг спрямована на забезпечення рівних можливостей доступу до отримання мінімальних норм житлово-комунальних послуг для споживачів незалежно від соціального, майнового стану, віку, місцеперебування та форми власності юридичних осіб тощо.

Мінімальні норми житлово-комунальних послуг, які визначають мінімальний перелік, мінімальні вимоги до кількості та якості житлово-комунальних послуг, затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Мінімальні норми житлово-комунальних послуг та споживання твердого палива і зрідженого газу, а також граничні ціни на них розраховуються для визначення пільг і житлових субсидій населенню за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам.

Мінімальні норми забезпечення населення скрапленим газом, твердим та рідким пічним побутовим паливом розробляються та затверджуються диференційовано по регіонах.